Досліджено координацію активності м'язів-флексорів та екстензорів плечових і ліктьових суглобів під час реалізації синхронних бімануальних рухів типу "ramp-and-hold" у горизонтальній площині, подібних до таких під час веслування. Тестований переміщував руків'я 2-х важелів, що оберталися на вертикальних осях, відстежуючи траєкторію командного сигналу, котрий пред'являвся на моніторі. Тест-рухи включали в себе переміщення руків'їв важелів "на себе" та "від себе" (тривалість 0,4, 1,0 або 2,0 с), розділені фазою фіксації крайнього положення після першої фази (тривалість 6,0 с); амплітуда поворотів важелів складала 30 град. Рухи реалізувалися за умов прикладання зовнішніх навантажень 33 - 28 та 19 - 15 H у напрямках "від себе" та "на себе". У перебігу реалізації рухів білатерально відводили ЕМГ-активність м'язів плечового пояса та плечей; патерни випрямлених та інтегрованих ЕМГ розглядались як кореляти центральних моторних команд (ЦМК), що надходять до відповідних м'язів. Результати аналізу ЕМГ, відведених від 12-ти досліджених м'язів (по 6 для кожної кінцівки), свідчили про досить складну координацію активності останніх. Описано особливості функціональної взаємодії (синергій) м'язів у разі скоординованих переміщень плечових ланок і передпліч за умов реалізації описаних вище тест-рухів. Виявлено вплив фактора швидкості на динамічні компоненти ЦМК, адресованих дослідженим м'язам. Статистично значущі відмінності між амплітудами ЕМГ у разі рухів "на себе" та "від себе" були зареєстровані в кожного з м'язів; відмінності динамічних і статичних компонентів ЕМГ за умов дії зовнішніх навантажень різних напрямків також були значущими. Як виявилося, ЦМК, що надходять до згиначів ліктьових суглобів у перебігу рухів, були більш варіабельними ("гнучкими") у порівнянні з ЦМК до розгиначів плечей. Зі збільшенням тривалості активних фаз тест-руху амплітуда цих фаз (D1 і D2) у складі ЕМГ усіх досліджуваних м'язів зменшувалася за обох напрямків зовнішнього навантаження. Показано також залежність стаціонарних рівнів ЕМГ від напрямку дії даного навантаження. Статичні компоненти ЕМГ-активності всіх м'язів були значно більшими під час дії розгинального навантаження у порівнянні з такими у разі згинального навантаження.

Згідно з характеристиками ЕМГ, підданих повному випрямленню та низькочастотній фільтрації, досліджено координацію центральних моторних команд, що надходять до м'язів плечового пояса та плеча під час реалізації циклічних бімануальних рухів у горизонтальній площині, близьких до таких за парного веслування. Тестовано виконання 3-х моторних завдань: рухи в зручному для тестованого темпі (ЗТ), рухи в максимальному темпі (МТ) та рухи зі зворотним зв'язком (33), коли тестований мав можливість відстежити темп рухів і кути обертання одного з важелів установки. До важелів могли прикладатися зовнішні навантаження 2-х рівнів у напрямку "від себе". Встановлено, що під час виконання тесту ЗТ темп "веслування" в разі прикладання більшого навантаження був вищим, ніж у разі меншого опору. Середній рівень ЕМГ м'язів за умов більшого рівня навантаження у разі виконання тесту ЗТ був вищим, ніж за виконання тесту ЗЗ. Рівень активації м'язів під час виконання тесту МТ не залежав суттєво від рівня зовнішнього навантаження. Рівень спряження ЕМГ-активності однойменних м'язів лівої та правої рук мав тенденцію до зниження за умов наявності зорового ЗЗ. Зроблено припущення, що за дії такого зв'язку посилюється когнітивний вплив на виконання рухового завдання і сам тип руху наближується до дискретного.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*738.24 + Е70*738.822.2

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уточнено зміст базового поняття "професійна компетентність соціального педагога", а також особливості розвитку, компонентну структуру та критерії (ціннісно-мотиваційний, когнітивно-інформаційний, соціально-комунікативний, прогностично-рефлексивний) професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти. Теоретично обґрунтовано та розроблено модель розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти, яка охоплює концептуально-цільовий, діагностично-результативний блоки та блок професійного зростання на засадах компетентнісного, системного, синергетичного, акмеологічного й андрагогічного підходів. З’ясовано стан розробленості проблеми розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти. Удосконалено навчально-методичне забезпечення процесу розвитку професійної компетентності фахівців у системі післядипломної освіти (зміст, форми та методи організації підвищення кваліфікації соціальних педагогів у курсовий і міжкурсовий період; проблемно-методичний та розвивальний характер викладання, використання під час індивідуальної та групової роботи зі слухачами інноваційних форм і методів навчання). Експериментально перевірено та доведено ефективність розробленої моделі розвитку професійної компетентності соціального педагога в системі післядипломної освіти.